 Рідна земля — це край, де ми народилися, живемо, край неповторної краси. Це все те, що росте й цвіте на ній: у садах, парках, лісах та полях. Кожне дерево, квітка, травинка — це частина природи, частина рідної землі. З давніх-давен природа була основою життя людини. Проте природа не безмежна у своїй щедрості, не залишається байдужою до проявів поганого ставлення до себе. Вона просить нас стати їй другом.
Саме з цього розпочався виховний захід у 5-В класі 2 грудня. Метою його було ознайомлення вихованців з еколого-патріотичними мотивами лірики в українській літературі. Ми разом з ними подивилися на рідну природу очима поетів, виховуючи любов, бережливе ставлення до неї.
Вихованці зачитували твори П. Ребра, Я. Коваль, Т. Нещерет, Л. Костенко, П. Бауліна, О. Бабій, яких завжди турбувала екологічна ситуація нашого міста Запоріжжя та України в цілому.
Крім вищезазначених поезій дітям пропонувалися зразки українських прислів’їв: «До природи не носи шкоди, бо твій дім згорить», «Не роби зла ні людям, ні природі», та інші. Була проведена рубрика «Чи знаєте ви що…?».
Активними учасниками були Блоха Анастасія, Довга Елеонора, Яценко Олексій, Чижова Дарина, Сидоренко Анастасія, Савченко Максим.
Закінчувався захід зверненням нашої матінки-природи, що звучав з уст Довгої Елеонори: «Важко мені жити, діти мої. Чи не я вас породила, чи не я вам сили даю? Викохую для вас кожну травинку, кожен кущик, захищаю братів наших менших. За що раните мене, чом не шануєте, діти мої? Не брудніть мене, не засмічуйте мене, бо я — ваша мати!».
Так, настав час нам всім схаменутися, подивитись на природу не просто, як на якесь епізодичне явище, а стати для неї рідною людиною, щоб з гордістю прокидатися кожного ранку, зустрічати день народження нового дня і промовляти: «Как прекрасне этот мир, посмотри! Как прекрасен этот мир!».
Вихователь 5-В класу Валентина Криворучко |
